«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову»
Ліна Костенко
Державна мова об’єднує людей з різними особистими, класовими, етнічними інтересами, часом навіть протилежними, у єдине суспільство, злагоджений організм, здатний цілеспрямовано сконцентровувати свої фізичні й духовні ресурси. Тому кожен громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою. Особливо актуальною є ця вимога для науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти, адже саме науковий стиль мовлення, який є складовою державної української мови, презентує національні досягнення з різних галузей знань у світовому інформаційному просторі.
Усебічний розвиток української мови відповідає вимогам Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а також Рішенню Конституційного Суду України від 14.07.2021.
Мовне питання використовується державою-терористом у риториці щодо мотивів її збройної агресії. Агресор вбиває не лише наших людей, нищить не лише наші міста і села, але й нівечить культуру, мистецтво, слово. В умовах тимчасової окупації росією територій України питання зміцнення державного статусу та підвищення престижності української мови через забезпечення її всебічного розвитку і функціонування в усіх сферах суспільного життя безпосередньо пов’язане з питаннями національної безпеки.
Сьогодні як ніколи актуальними є слова Володимира Сосюри, який у часи Другої світової закликав: «Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її соловʼїну».
Українська мова ˗ давня, могутня, глибинна. Вона закликає до боротьби, клекоче в ненависті до зла, несправедливості, насильства. «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію», – говорила Леся Українка. Тож бережімо красу й чистоту рідної мови! Нехай лунає вона на рідній землі чарівною музикою ще багато століть і тисячоліть! Говоримо українською!
